Напередодні Нового року Тернопільський державний економічний університет, якому наступного літа виповниться 40 років, провів у Києві прес-конференцію з питання орієнтації ВНЗу на світові стандарти навчання. Якщо спробувати розповісти про останні здобутки цього навчального закладу, то когось вразять цифрові показники його діяльності: в університеті здобувають освіту майже 30 тис. студентів за 21 спеціальністю і 56 спеціалізаціями, працює 12 наукових шкіл, функціонує докторантура з 4-х та аспірантура з 18 спеціальностей. Комусь буде цікаво довідатися, що у віддаленому від столиці навчальному закладі широко практикують залучення до навчального процесу викладачів із США, Німеччини, Нідерландців, Данії, Індії, Польщі - всього у цьому навчальному році у ТДЕУ їх працює 70, а викладання ведеться українською, англійською, німецькою, польською та російською мовами. Українські студенти мають змогу після чотирьох років навчання на батьківщині продовжити освіту в Німеччині, і через два роки здобути диплом міжнародного зразка і дістати роботу в цій країні. Показником зрілості і класу навчального закладу є також участь у розробці документів, за якими живе держава, - Бюджетного кодексу України, стратегії розвитку Тернопільської області, моделі реформування міжбюджетних відносин та зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування. ТДЕУ пишається своїми випускниками, які обіймають високі державні посади, та найбільше - випускником 1975 року Президентом України В.А.Ющенком. Хоча ректор університету С.І. Юрій будь-які преференції з боку керівника держави категорично заперечує і твердить, що нагромадження енергії, завдяки якій ВНЗ має сьогодні власне обличчя і боєздатний колектив, відбувалося поступово, починаючи від першого ректора, який гуртував колектив з 2 липня 1966 року. Сам Сергій Ілліч обіймає свою посаду трохи менше чотирьох років і на шляху не пропустив жодного щабля у ВНЗівській ієрархії.

- Сергію Іллічу, з чого ви почали свою діяльність на посаді ректора?

- З того, що за літню сесію 2002 року відрахував 2186 студентів. Це звучить фантастично, але чистку треба було зробити обов'язково, бо в університеті значилися студенти, які вже давно не відвідували занять через те, що покинули навчання або давно виїхали за кордон.

- Але ж це, напевно, завдало збитків ВНЗу?

- Нічого подібного. Це не вплинуло на наш кошторис, тому що ті, хто в університеті тільки значився, і не вчилися й не платили. Все просто було занедбано. Цей начебто формальний бік справи також впливає на моральний клімат у ВНЗі і відносини викладача й студента. Але зараз ми нормально функціонуємо і, до речі, вже три роки не підвищували плати за навчання. Коли я прийняв ВНЗ, у нас було 18 відсотків бюджетників і 82 відсотки платників. Сьогодні ми маємо 54 відсотки платників і 46 відсотків бюджетників.

- А які були ідеї щодо організації навчального процесу чи взагалі освіти?

- Найголовніша - дати студенту можливість навчатися. Ми запросили іноземних викладачів - не тому, що модно, а щоб зрозуміти, що в нас не так і що треба змінити.

Там стосунки "студент - викладач" зовсім інші - я б сказав партнерські на принципі вимогливості як викладача до студента, так і студента до викладача. Студент може сказати: я плачу гроші, дайте мені ті знання, на згадку про які я наштовхувався в Інтернеті, десь в інших джерелах, розшифруйте мені їх. І викладач повинен це зробити, а не погрожувати, мовляв, ти такий розумний, от ми на екзамені з тобою зустрінемося.

Я хотів, щоб такі стосунки перейшли до нас в університет. Окрім того, в закордонних вузах немає такого, я б сказав, протекціонізму, коли викладач може підійти до свого колеги і попросити поставити якомусь студенту кращу оцінку - там це треба заслужити. Ми ще цього не позбулися, але прагнемо.

Багато наших викладачів і студентів проходять стажування за кордоном і потім той демократичний дух намагаються перенести у навчальний процес вже вдома. Середній вік викладача в нашому ВНЗі досить молодий - 44-49 років, і я вважаю, що за ним майбутнє.

- Ваші контакти із західними університетами, безперечно, дуже важливі, але, погодьтеся, не менш важлива й співпраця із східними.

- У нас склалися прекрасні відносини з Донецьким національним університетом: підписано угоду про співпрацю, вони щороку беруть участь у наших наукових конференціях, а ми - в тих, що відбуваються в Донецьку. 15 грудня ми закінчили великий проект з Донецьким національним університетом, який передбачає відкриття в Україні нової спеціалізації по розробці програмного забезпечення для електронної комерції. Хочемо залучити до участі в ньому і Донецький інститут штучного інтелекту та ще кілька тамтешніх фірм.

У нас також підписана угода з Московським університетом дружби народів і Фінансовою академією при уряді Росії. Тобто у нас співпраця йде не тільки у західному напрямку.

- Чи бере участь університет у працевлаштуванні студентів?

- У нас є угоди з податковою адміністрацією, Мінфіном, ГоловКРУ, Митним комітетом. Вони охоче беруть наших випускників, їх навіть не вистачає, щоб закрити всі вакансії.

- Тобто своїм колишнім студентам ви допомагаєте. А вони вам?

- Обов'язково. І в укладанні угод зокрема. Процес іде і з одного, й з другого боку. Колишні наші випускники, які сьогодні обіймають високі посади, продовжують навчатися у нас в аспірантурі і захищають дисертації у рідному університеті.

- Чи доводилося вам звертатися до Президента по допомогу у вирішенні якихось питань?

- У нас була надзвичайно важка боротьба з колишнім ректором, котрий пішов у народні депутати, а коли побачив, що закінчується каденція, написав мені листа, що я повинен звільнити йому місце. А я не звільнив, бо мене колектив обрав. Віктор Андрійович надзвичайно уважно стежив за нашими перипетіями. І коли він приїхав і сказав, що бачить команду, яка є і яка буде, то я зрозумів, що ми переможемо.

Наші випускники традиційно зустрічаються через п'ять, десять і більше років. Якось напередодні приїзду Віктора Андрійовича до нас прийшли й попросили показати кімнату, в якій він жив - раптом він захоче туди зайти. До речі, в наших гуртожитках традиційна співдружня вимогливість до житла й деякі кімнати передаються з покоління в покоління. Ми показали - звичайна собі кімната, ніяких табличок, що тут жив Віктор Ющенко - нема й не буде. Ми не хизуємося тим, що в нас навчався Президент, але разом з тим не забуваємо.

А щоб зробити якісь радикальні кроки, у нас є дуже гострозубі студенті й викладачі, які пройшли стажування за кордоном, мають життєвий досвід і власні погляди і не потребують допомоги.

- А які політичні настрої панують в університеті?

- Ми намагаємося балансувати на вістрі ножа щодо політики. Зараз почалася передвиборча кампанія і є бажаючі привернути студентство на свій бік. У нас є так звана кімната політичних баталій, куди можна прийти й висловити свої погляди, посперечатися, але ми стежимо за тим, щоб це не заважало навчальному процесу і щоб не було засилля жодної з політичних сил.

- Наша економіка не може похвалитися великими успіхами. Як ви пояснюєте студентам свого економічного ВНЗу невідповідність між теорією, котрій вчите, і тим, що відбувається насправді?

- Політичні революції робляться за дні або тижні, економічні - протягом десятиріч, а ідеологічні тривають за життя цілого покоління. Розраховувати на те, що економічну революцію можна зробити за рік, було б нереально. Ми аналізуємо ситуацію, показуємо, де можна було б досягти успіхів у тій же Тернопільській області. А зміна нашого економічного стану - це не робота одного дня. Тому ми показуємо реальну картину.

- Чим відзначився 2005 рік у житті ВНЗу?

- Він був надзвичайно складним, але ми подолали певні внутрішні проблеми, стали мужнішими і почали більше себе поважати. Тепер у нас все добре, а буде ще краще.

Надія Юрченко.

(Укрінформ).

КИЇВ, 22 грудня. /Віктор Чухліб - Укрінформ/. Прес-конференція "Тернопільський державний економічний університет: орієнтир на світові стандарти вищої освіти, духовний та фізичний розвиток студентів", яка відбулася сьогодні в Укрінформі, дала змогу іншими очима подивитися на периферійний ВНЗ, хоча у багатьох присутніх могло виникнути цілком резонне запитання: про яку периферійність може йти мова, якщо цей університет свого часу закінчував нинішній Президент України Віктор Ющенко?

Однак цей історичний факт, на думку ректора Тернопільського державного економічного університету Сергія Юрія, ніяких морально-економічних індульгенцій навчальному закладу не дає, навпаки, накладає на професорсько-викладацький та студентський склад велику відповідальність як перед іншими українськими, так і перед зарубіжними університетами, з якими тернополян пов"язують програми з міжнародного співробітництва. Зокрема, україномовна і німецькомовна програми двох дипломів, англомовна програма з міжнародної економіки і туризму, школа європейського і польського права та ряд інших.

За словами ректора, колишні Тернопільський фінансово-економічний інститут і Тернопільська академія народного господарства завдяки старанням викладачів і студентів перетворилися на провідний університет економічного напряму, який одним з перших приєднався до освітніх умов та стандартів Болонського процесу і намагається йти з ним у Європу. За два останні роки понад 280 студентів пройшли відповідний курс навчання та стажування в університетах Західної Європи. Можливість навчатися за кордоном, переконаний ректор, дає змогу оцінити і порівняти ступінь освіти в Україні і за кордоном. І якщо на початку 90-х років минулого століття переважна більшість стажерів намагалася за будь-яку ціну залишитися жити і працювати за кордоном, то нині їх кількість становить не більше 7-8 відсотків, що свідчить про бажання молоді, здобувши ступеневу освіту магістра, реалізувати свої можливості на Батьківщині. Випускники Тернопільського університету знаходять застосування своїм знанням не тільки на рідній Тернопільщині, а й у різних куточках України, в тому числі і в столиці.

Серед вихованців університету ректор назвав відомих у нашій державі і за кордоном людей - радника Президента України Павла Гайдуцького, першого заступника міністра фінансів Анатолія Максюти, першого заступника керуючого справами апарату Верховної Ради Миколи Гамана, директора Інституту відкритої політики Михайла Довбенка, секретаря Бюджетного комітету Верховної Ради Цезара Огня, заступника голови Податкової адміністрації Сергія Лєкара та багатьох інших.

Можна багато говорити про цей славний вищий навчальний заклад, підкреслив Сергій Юрій: і про славні традиції наукових шкіл, і про значні здобутки в царині спотру, і про виховання студентської молоді - всього не перелічити. Проте варто додати один невеликий штриф, який якнайповніше характеризує цей ВНЗ, з тим, щоб, як мовиться, усе стало на свої місця: Тернопільський державний економічний університет - єдиний нестоличний вищий навчальний заклад, який має свою філію за кордоном - у Єревані, столиці Вірменії.

Тож перше сорокаріччя, яке цей навчальний заклад відзначатиме наступного, 2006 року, освітній перлині галицького Поділля видається світлим і добрим.

ТЕРНОПІЛЬ, 10 грудня. /Олег Снітовський - Укрінформ/. У центрі європейських студій Тернопільського державного економічного університету сьогодні розпочинаються ХІУ міжнародні Нобелівські читання. На Тернопіллі вони проводилися щорічно, починаючи з 1991 року, а чотири роки тому такий форум дослідників нобелівської теми набув статусу міжнародного. Їх організатор, крім місцевої влади громадська організація Асоціація Нобелівських студій. Цьогорічні читання присвячуються Нобелівській премії миру. До участі в них запрошені представники посольства Королівства Норвегії в Україні, науковці з Києва, Львова, Тернополя, представники національно-культурних товариств, студенти тернопільських вищих навчальних закладів, представники творчої інтелігенції.