Державна програма розвитку інноваційної інфраструктури на 2007-2011 роки спрямована на створення умов для ефективного використання знань в економіці України та формування національної інвестиційно-інноваційної моделі. Згідно завдань Уряду, розширення і розвиток інноваційної діяльності має стати одним із найважливіших системних чинників підвищення рівня конкурентноздатності економіки та національної безпеки України.

На практиці ж, мушу зазначити, інвестиційна-інноваційна модель України ще не охоплює всі ланки інноваційного процесу і не забезпечує системно відповідними послугами сферу інноваційної діяльності.

Сьогодні сформовано лише її окремі елементи - зареєстровано і діє 8 технопарків, розпочали діяльність кілька регіональних інноваційних центрів та бізнес-інкубаторів. Лише технологічні парки реалізують інноваційні проекти за стратегічними пріоритетними напрямками інноваційної діяльності і користуються фінансовою підтримкою держави. Відсутня в інноваційному середовищі і діяльність венчурних фондів та центрів трансферу технологій. Практично не підтримується робота винахідників, раціоналізаторів, науковців, котрі мають завершені науково-технічні розробки. Недостатньо реалізується освітній та науковий потенціал, насамперед, вузів, у сфері інформаційно-комунікаційних, високих технологій тощо.

За весь час існування Українській державній інноваційній компанії (УДІК) на інноваційні проекти було виділено всього 21 млн. грн. бюджетних коштів. До того ж, вони виділялися з повернутих нами ж боргів ще… Державному інноваційному фонду (попереднику нашої компанії).

Тільки теперішній Уряд виділив на цей рік 760 млн. грн. на кредитування та 144 млн. грн. на здешевлення відсоткової ставки за кредитами. Бюджетні кошти надаватимуться на умовах поворотності, платності, строковості та цільового використання.

Окремими постановами Кабінет Міністрів України встановив Порядки використання коштів, передбачених у держбюджеті на фінансову підтримку інноваційних та інвестиційних проектів, у першу чергу, з впровадження передових технологій, що реалізуються в галузях промисловості, у т. ч. технологічними парками, через механізм здешевлення наданих кредитів та з впровадження передових енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива. Позичальники, згідно цих постанов, отримують право на часткову або повну компенсацію залучених кредитів на конкурсних засадах, якщо відсоткова ставка за цими кредитами не перевищує подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла на дату укладення кредитної угоди.

На виконання цих постанов розробляються Порядки конкурсного відбору проектів для їхнього фінансування за цими програмами та на кредитування під 7 відсотків.

До складу спеціальної конкурсної комісії увійдуть представники Мінфіну, Мінекономіки, Міністерства освіти та науки (МОН), Мінпромполітики, НАЕР та Національної академії наук. Комісія розглядатиме подані проекти, передовсім, з урахуванням обсягів прибутків від реалізації цих проектів, строку їх окупності, кількості новостворених робочих місць, планових надходжень платежів до бюджетів.

Новостворена Міжвідомча рада з питань інноваційного розвитку та інвестицій після висновку згаданої конкурсної комісії рекомендуватиме (або ж ні) виділяти кошти з держбюджету на компенсацію. І, зрештою, з урахуванням рекомендацій Міжвідомчої ради конкурсна міжвідомча комісія прийматиме остаточне рішення щодо виплати компенсацій. УДІК як остання інстанція перераховуватиме бюджетні кошти позичальникам і контролюватиме цільовість їх використання та повернення в установлені кредитними договорами строки.

Пропоновані до розгляду проекти, хотів би зазначити окремо, повинні мати не лише економічну, а й соціальну складову. Тобто - забезпечувати збереження існуючих та створення нових робочих місць, впровадження нових технологій, нових видів палива тощо. Це можуть бути, наприклад, комунальні проекти задля збільшення ефективності використання енергоресурсів. Або проекти, що передбачають, приміром, зменшення споживання вугілля чи газу. Заявки проектів з виробництва альтернативних видів палива уже є.

Проблема в тому, що часто-густо такі проекти передовсім не мають механізму повернення вкладених коштів. Це ми відчуваємо постійно: за УДІК півмільярда гривень боргів, із нами судяться ще як з… Держіннофондом. Тому гарантоване забезпечення повернення бюджетних коштів я вважаю нашим головним завданням.

На даному етапі коштів вистачить на всіх. Візьмімо здешевлення відсоткової ставки за кредитами. Якщо за середній взяти кредит 15-20% і половину цих відсотків компенсувати, то це - ще, як мінімум, залучений через комерційні банки додатковий мільярд гривень. А 2 млрд. грн. для інноваційно-інвестиційного процесу у 2007-му - на тлі 21 мільйона за всі попередні роки - досить пристойна сума.

На нараді у Першого віце-прем'єр-міністра України, де розглядалися питання щодо використання коштів державного бюджету на кредитування та здешевлення кредитів, отриманих на реалізацію таких проектів, Микола Янович Азаров підкреслив, що кошти на ці цілі виділятимуться постійно щороку, і запевнив, що за потреби суми може бути збільшено.

За такого підходу результативність вкладення коштів мала б бути надефективною, однак… Програми розробляються, але їх автори автоматично розраховують на те, що кошти їм "подарували". Слід уже сьогодні думати, як кредити повернути в бюджет - хай навіть не через рік-два, а через 5.

В одній з областей України використання газу, знаю, пропонують замінити на торф. Якщо цьому посприяє держава, проблему опалення амбулаторій, лікарень, шкіл тощо так буде знято. Але ж при цьому місцева влада напевне здатна взамін коштів, отриманих від держави на монтаж нових котлів, щось запропонувати в заставу - землю, будівлі тощо. Інноваційне обладнання не таке вже й дороге, але господарники все ще не привчені міркувати такими категоріями, як поворотність коштів, бізнес-плани, застави, нотаріальне забезпечення таких угод…

Ось чому ми побоюємося дефіциту дійсно грамотних проектів. Хотілося б бачити серед них не суто енергетичні. Адже гарна ТЕЦ "з'їсть" усі виділені кошти. Тим паче, що суто інновацією це ще й не назвеш. А ось, приміром, впровадження когенерації, районних сміттєспалювальних заводів - це правильно і потрібно. Практично не використовуються у нас і сонячна, вітрова енергії, велика рідкість - міні-ГЕСи на потічках у Карпатах, Криму тощо.

Сучасна ціна на газ має спонукати керівників змінювати технології виробництва. Усе ще чимало коштів витрачається на опалювання виробничих площ. Але ж уже сьогодні є сучасні обігрівачі, які використовують у десятки разів менше газу!

Українська державна інноваційна компанія не була й не буде простим посередником між бюджетом і господарниками. Йде "оздоровлення" Українського банку реконструкції та розвитку (УБРР) - інструменту, який дозволить контролювати цільовість використання отриманих позичальниками коштів в будь-який момент. Якщо у бізнес-плані претендента буде записано, що кредит береться під обладнання й в угоді вказуватиметься його специфікація, то на, скажімо, турпоїздки співробітників ці кошти вже не йтимуть… Змінено Спостережну раду банку, його керівництво. Статутний фонд установи доведено до 72 млн. грн. Це дозволить УБРР отримати всі необхідні ліцензії, щоб вийти на прибутковий рівень і включитись у державні програми. Крім того, опрацьовується варіант залучення через банк іноземних інвестицій, пошук потенційних інвесторів. Гадаю, до літа УБРР уже твердо стоятиме на ногах і більше не замикатиме рейтинг Асоціації українських банків.

Для тих, хто розраховував (чи й далі розраховує) на якісь пільги від УДІК, нагадаю, що діяльність компанії є абсолютно прозорою та публічною. Крім регулярних інформацій в медіа, компанія має "вихід назовні" через свій офіційний веб-сайт. Якщо потенційним виконавцям інноваційних проектів бракує кваліфікації, в УДІК їм безкоштовно надають необхідні поради в київському офісі та 18 регіональних відділеннях. До слова - на місцях влада все наполегливіше виявляє зацікавленість у відкритті нових відділень УДІК та відновленні раніше закритих.

Однак, цього замало. Хоча директивними документами Уряду України стійкому економічному зростанню надано виняткової ролі, досі законодавчо не визначено засад створення необхідної для реалізації цих цілей Національної інноваційної системи. В Україні вже існують майже всі її компоненти, але головною проблемою є розпорошеність цих складників та їх відсталість. Передовсім, через віднесеність до нижчого технологічного укладу. Національна інноваційна система буде формуватися залежно від стану науки, освіти, підприємництва, механізмів фінансування інновацій та підприємництва, гарантій відносин власності.

Майбутнє України та її місце у світовому співтоваристві значною мірою визначається тим, чи вона подолає існуючий стан невизначеності. І цей крок, як зрозуміло із викладеного вище, не вдасться зробити автоматично.

Микола СТЕБЛИНСЬКИЙ,
голова правління
Української державної інноваційної компанії.