Державне підприємство «Антрацит» сьогодні дещо в двозначному становищі. Багато експертів називають ДП лідером за темпами видобутку твердого палива в Україні. Річний план виконано ще 3 листопада, так що новорічна ялинка в актовому залі втомилася чекати на календарну дату. За два роки вдалося вийти з глибокої кризи. Якщо у 2003-у видобуток вугілля всього ДП становив не більш як 1000 тонн антрациту, то сьогодні лише шахта "Комсомольська" видає на-гора понад 3000 тонн палива на добу. Вперше за 15 років виконала місячний план шахта «Партизанська», яка прославилася походами на Київ. Державну підтримку на собівартість знято ще в липні 2004-го. Затримок у виплаті поточної заробітної плати в об'єднанні немає. Боргів по сплаті до бюджетів, за електроенергію теж. У березні 2005 року генеральному директору Юрію Узлову вручили почесний знак «Золотий Меркурій», як керівнику, який зумів підняти підприємство «з колін».

Але з березня цього ж року Юрій Володимирович виконує лише обов'язки «генерала» в об'єднанні. Втім, як і його колеги - генеральні директори таких потужних вугільних об'єднань як «Ровенькиантрацит», «Свердловантрацит», «Луганськвугілля». Щодо ціни видобутого і відвантаженого на електростанції вугілля, державою ведеться гра без правил. Інвестора, завдяки якому ДП «Антрацит» піднімається на-гора, потрібно захищати. Своє бачення перспектив з урахуванням курсу на приватизацію вугільних підприємств потрібно захищати. Нарешті, 1 листопада гірники вийшли на центральну площу Антрациту, щоб представник Міністерства вугільної промисловості зрозумів, що шахтарі готові захищати свого «генерала».

1. Шлях на-гора

Ланковий дільниці № 2 шахти імені 50-річчя Радянської України Юрій Придворний розповідає про події цієї осені так:

- Наш «генерал» очолив об'єднання у складний період. Майже всі шахти були в плачевному стані. За час його керівництва підвищилася продуктивність праці, людям почали вчасно виплачувати зарплату. В наші шахти інвестор почав вкладати капітал. Ті обіцянки, які нам давав «генерал», він виконав. Він людина слова, тому ми за нього і стали горою.

Один з найдосвідченіших спеціалістів, колишній директор шахти «Центральна», гірничий інженер з 58-річним стажем роботи Олександр Самойлович Косов говорить про те, як піднімалося ДП «Антрацит» після кризи 95-97 років:

- Секрет успіху один, хоч у нас тверде переконання, мовляв, одна людина не може змінити ситуацію. У ДП так часто змінювалися керівники, що це не давало ніякої користі. Нарешті, прийшов Узлов. Дуже грамотний гірничий інженер, наполеглива ділова людина. Вивчивши виробництво, він зробив акцент на плануванні гірничого господарства, почав проводити правильну технічну політику. З'явилася, нарешті, лінія вибоїв. До нього темпи проходки були 10-15 м на місяць! Хоч є класична формула, згідно з якою темпи проходки гірничих виробок мають бути вдвічі вищими, ніж темпи посування лінії очисного вибою. Я називаю це коефіцієнтом запасу міцності. І «генерал» зробив на цьому акцент.

Комерційний директор ДП «Антрацит» Сергій Яценко бачить секрет успіху в тому, що:

-Ми зайнялися дисципліною. Це один з надзвичайно важливих чинників на виробництві. Наприклад, шахта «Комсомольська», коли я прийшов, за добу видобувала 300 тонн вугілля. Що ми зробили? Порушили питання охорони, встановили камери спостереження. Буквально через 2 тижні шахта давала вже 600 тонн.

Коли Юрію Володимировичу пропонували посаду, обіцяли і допомогу з боку ДП «Ровенькиантрацит», а також інвестора. Але завдання ставилося так: закрити три інші шахти, де запаси вже грунтовно вироблені, а шахту «Комсомольська» передати Ровенькам. Узлов вирішив спробувати «витягти» підприємство. ДП «Ровенькиантрацит» відмовилося від програми розвитку. Залишився один інвестор.

Ще два роки тому шахтарів слово “інвестор” лякало. Мабуть, асоціювалося з поняттям «кровосос». Сьогодні всі розуміють - інвестор - це не лише кошти, вкладені в шахти, а й залучення спеціалістів, грамотні технічні рішення, побудовані під час обміну думками прогресивних інженерів. Сьогодні гроші знайти не важко, але необхідно знайти «розуміння плюс гроші». Наприклад, минулого місяця нам не вистачало близько 7 мільйонів для виплати поточної заробітної плати гірникам. Здавалося б, який інтерес для інвестора надавати такі кошти? Наш виділив. Щоб не було смути, не порушувався робочий ритм. Але прийшов наш інвестор в ДП «Антрацит» тому, що повірив чесному слову Узлова. І на даний час успіх підприємства багато в чому залежить від підтримки інвестора.

Якщо проаналізувати динаміку підйому ДП «Антрацит», то слід зазначити, що обсяг видобутку вугілля порівняно з 2003 роком зріс від 495,5 тис. тонн за рік до 1 млн. 190 тис. тонн за 10 місяців поточного року. Якщо у 2003 році було пройдено 7082 погонних метри гірничих виробок, то за десять місяців поточного року цей показник зріс більш як удвічі і становив 14675 м.п. Кількість робочих місць зросла на 905 одиниць. І це при тому, що останні місяці були несприятливими для гірників вугільної галузі, надходило багато негативної інформації. Вже десятий місяць наш «генерал» є виконуючим обов'язки. Ось і подумайте, якою сильною має бути людина, щоб витримати це випробування.

2. Управління часом

Цієї осені в ДП «Антрацит» особливо хвалять два підрозділи: колектив шахти «Партизанська» і вантажно-транспортне управління (ВТУ). ВТУ вперше за 15 років виконало річний план на власному вугіллі. А шахта «Партизанська», що славилася незадоволенням і походами у 97-98 роках на Київ з метою «вибити» належну зарплату, вперше за 15 років виконала місячний план жовтня і перевиконала листопадовий.

- Секрету ніякого немає. Дали людям можливість працювати нормально, зарплату вчасно платять. Люди побачили перспективу, і всі піші, кінні походи закінчилися,- розповідає директор шахти Олександр Стойловський. - Головне - шахту зберегли.

- Але півроку тому, коли Ви стали директором, які пріоритети для себе намітили?

- Головне завдання - не збагачуватися, а працювати на перспективу. Я прийшов не один, а з «командою». Моя «команда» - це головний інженер Дмитро Вікторович Коняхін, заступник з виробництва Олег Борисович Бака, начальник видобувальної дільниці Сергій Миколайович Федоренко.

Ми вирішили, що, насамперед, треба навести порядок і підвищити дисципліну. Викоренити злодійство і гроші заробляти не на металомайданчиках, а в шахті, там, де і видобувають вугілля. Підвищити культуру виробництва - для цього кожного ознайомили з посадовими інструкціями і попросили їх виконувати. Попросили наполегливо, так що той, хто не захотів цього робити, - пішов. У технічному плані пріоритетними завданнями стали чищення водозбірників, ремонт комплексу, наведення порядку на шахтному транспорті.

У перші місяці нам допомагали фінансово: навіть при тому, що видобутку не було, все одно виплачувалася заробітна плата, йшло забезпечення матеріалами і технікою. Люди повірили у свої сили. І результат такий: торік видобуток становив 109 тис. тонн, а зараз за 11 місяців - вже 115 тис. тонн. До кінця року буде 130 тис. тонн. Виходить, що порівняно з минулим роком ми приростили близько 20 тис. тонн. Це 1,5 місячних завдання. Іншими словами, рік продовжили на 1,5 місяця.

3.Схема приватизації, намічена Узловим

- Держава не повинна знімати з себе функції управління і кидати шахти напризволяще, - коментує питання про те, як краще проводити політику приватизації у вугільній галузі генеральний директор ДП «Антрацит» Юрій Узлов. - Добре, якщо інвестор хороший. Але держава має контролювати інвестора, взяти на себе питання капбудівництва і, частково, техпереозброєння. Завдання трудового колективу - видобувати вугілля. Завдання інвестора - взяти на себе другу частину техпереозброєння і поточну роботу. Що я маю на увазі під терміном «поточна робота»? Зрозуміло, що інвестор, це, передусім, хороший менеджер, він краще знає питання реалізації, збуту. Може і повинен страхувати витрати на виплату поточної заробітної плати і підстраховувати в періоди, коли менше вугілля у зв'язку з переходом, наприклад, на нову лаву.

Ми працюємо за цією схемою. За такою самою схемою піднялися «Свердловантрацит» і «Краснодонвугілля». Усі працюють успішно. Це найкращий доказ того, що схема реальна, дієздатна. Але при цьому інвестор має бути узаконений і визнаний, щоб не смикали перевірками всі, кому не лінь, - мовляв, такий чи не такий.

- Чому ви робите на цьому акцент?

- У міністерстві часто змінюються керівники. Один приходить і бачить перспективи так, інший - так. А страждає від цього виробництво та інвестор. Я свого інвестора сьогодні не називаю, але готовий захищати.

- А що потрібен захист?

- За цей рік було 15 чи 16 перевірок. Приїжджають комісії, кількість перевіряючих від 40 до 90 осіб на день, а у нас штатних працівників лише 80.

- Які результати?

- Претензій немає.

- Як Ви ставитеся до створення Міністерства вугільної промисловості?

- Тут є два боки. Зрозуміло, що, коли міністр очолює весь паливно-енергетичний комплекс, не завжди він говоритиме і думатиме лише про вугілля. «Свій» міністр буде уважнішим до потреб галузі. Але разом з тим, коли ми були в одному ПЕК з енергетиками, з боргами одне одному розбиратися було простіше.

- А сьогодні?

- ДП «Антрацит» боргів перед енергетиками не має. Вони винні нам за відвантажене на електростанції вугілля 6 млн. 100 тис. грн.

Після наради в облдержадміністрації щодо аналізу попередніх підсумків роботи вугільної галузі Луганщини у 2005 році, у відповідь на запитання, чим можна пояснити ситуацію, коли керівники чотирьох провідних вугільних об'єднань Луганщини десять місяців є виконуючими обов'язками, заступник міністра вугільної промисловості Анатолій Корзун сказав, що саме міністерство створене усього два місяці тому, так що питання про кадри, які, як відомо, вирішують все, буде розглянуто найближчим часом.

Так, нас тримають на шнурочку. А чому? Шахтарі голосували за Януковича. Не тому, що він наш, донбаський. Він єдиний прем'єр-міністр, який взяв на себе мужність виплатити всі борги шахтарям, що накопичилися з 1995 року. У ДП «Антрацит» ця сума становила 45 млн. грн. Шахтарів не цікавило, звідки гроші. Вони поїхали до Києва, коли він покликав. І ми, генеральні директори, начальники дільниць їх супроводжували. На це можна дивитися по-різному. Я вважаю своєю заслугою, що ми не випустили натовп з-під контролю. Не допустили п'янок і бійок. Не втратили людей. Тепер знову попереду вибори...

Я вважаю, що моє завдання - видобувати вугілля на тому рівні, щоб об'єднання жило без держпідтримки на собівартість. Платити податки, оплачувати електроенергію. А завдання міністра - бюджет. Кожен має відповідати за свої дії. І міністр теж. Рік закінчується. Пора відповідати перед трудовим колективом.

- Рік закінчується, але починається новий. Якими Ви бачите перспективи ДП «Антрацит»?

- Сподіваюся, що ми все-таки повністю отримаємо з Держбюджету кошти на обладнання нової лави. Сьогодні недоотримано 10,4 млн. грн. Зарядимо «годувальницю» потужністю до 3 тисяч тонн щодобового видобутку, підстрахуємо весь 2006 рік і вийдемо на 150 тис. тонн щомісячного видобутку по об'єднанню. Ми оптимісти.

Олена Особова.

Фото Вадима Лісового.